Останній цвях забила у Любов,
По ній я тризну відбула весною.
А зараз осінь…
Із праху не воскреснути їй знов,
І згірклій осені не стати запашною.
Лежить Любов на лаві під вікном,
За мить навіки понесуть спочити.
А думку зносить…
У муках відійшла, а вітролом
Ламав і гнув життя думками оповите.
Я більше не повірю в почуття,
Бо зрада і брехня – сильніші друзі.
Любов не просить…
Спочатку квіти, потім з них сміття,
Так і лишились сподівання голопузі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364506
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.09.2012
автор: Тамара Васильєва