ВЛАДИВОСТОК

Владивосток  змальовує  душа,
Бажає  врешті  там  знайти  спочинок.
Охтирка  сліз  мені  не  залиша  —
Я  випив  до  останніх  все  краплинок.

Там  я  знайду  все  те,  чого  не  знав,
Задовольню  свою  логічну  сутність.
Мене  веде  думок  і  долі  сплав,
Що  відкриває  сонячну  майбутність.

Я  не  збираюсь  зраджувати,  ні,
Своє  єдине  місце,  де  вродився.
Забути  не  посмію  всі  ті  дні  —
Не  осудіть  за  те,  що  прагну  тиші.

Мій  вибір  остаточний  і  твердий,
Без  права  на  хоча  б  якусь  провину.
Я  визначаюсь,  поки  молодий,
І  нині  лиш  на  схід  думками  лину.

Владивосток...  Не  маю  більше  сил  —
Маршрут  уже  прокладений  на  мапі...
Нехай  мій  човен  буде  без  вітрил  —
Усе  одно,  бо  час  нестримно  квапить...

03.12.2008

Збірка  «МЕЛАНХОЛІЯ»(69)
Твір  70

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364379
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2012
автор: Вадим Косарєв