Коли мене піднімуть на щити
Вершину доблесті і честі...
Побачу лаврські хрести,
Згадаю все,що не зумів донести!
Я ніс свою душу до неба:
Розхлюпати боявся не хотів...
Жив не для Бога,а для себе,
І розгубив себе серед снігів!
Серед байдужості і злості,
Заздрощі криві,як дзеркала,
Перед гільйотиною на помості
Подаруй мені краплю тепла!
Поцілуй мене кохана,
Благослови мене в політ,
Перев*яжи собою рани...
Перед тим,як я піду в похід!
Прости мене,моя мила,
Ми мали бути разом вік,
Але мені зламали крила,
І загатили русла рік!
Весна березовим соком...
Залишиться у тебе на губах,
і я непевним,тихим кроком,
Піду туди,кудись у страх!
У темно-карих небесах...
Залишиться німа печать жалю,
На переправах і мостах
Ми будем разом:я тебе люблю!
08.09.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363711
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2012
автор: Той,що воює з вітряками