Один в кімнаті, пляшка вже пуста,
Шибки співають каплями дощу,
Щоб не кричати - я стулю вуста,
Тобі ж ніколи зради не прощу.
Перебираю кожен день життя,
В наступній склянці знову бачу дно,
Кудись побігли ніжні почуття,
Лишився я і ще хмільне вино.
Ніхто мені на картах не гадав,
Моє «моє» закрию на замок,
Удару в спину просто я не ждав,
Життя мені припіднесло урок.
Переступити змушений поріг,
В своє «моє» нікого не впущу,
Що мав в житті, того я не зберіг,
Тобі ж ніколи зради не прощу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363471
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2012
автор: Віталій Назарук