Людська душа немов картина..,-
Іржавим цвяхом до стіни:
У рамки загнана людина
Із будь-якої сторони.
А за душею павутина
Колише пил минулих днів.
Облізлі фарби на картині
Як пережитки страшних снів.
Художня рамка в позолоті
Вся в тріщинах людських жалів.
Висить душа просто на дроті,
Хитаючись від протягів.
Її розгойдує вітрами
Людських діянь, злих язиків...
У святій сповіді у храмі
Відреставрують від гріхів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363133
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.09.2012
автор: Бойчук Роман