Я не сумую за спекотним літом,
І за дощами з вітром-хуліганом,
Я згадую лиш літній сад та квіти,
І, ніби молоко парне, тумани…
А ще світанки босоногі в росах,
Заквітчані черешні, груші, вишні,
Бджолиний рій в суцвіттях абрикосів -
Все це нам літом дарував Всевишній!
Безмежне небо вже не голубіє,
Перисті хмари курять темним димом,
Осіннє сонце світить та не гріє,
Так швидко все змінилось – просто дивно…
Все, що купалось в сонячнім промінні,
Буяло пишно, шаленіло цвітом,
Зів‘яло, пожовтіло – дні осінні
Дощем нависли над барвистим світом…
Крокує по землі красуня-осінь,
Пташиним смутком небеса курличуть,
Прощається із літом синя просинь,
А осінь в гості прохолоду кличе…
Сумую щиро я за щедрим літом,
Що дарувало ягоди цілющі,
Свіженькі овочі, яскраві квіти,
І фрукти соковиті та смачнющі…
За все уклінно дякую природі -
Дари землі нам стануть у нагоді…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363064
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.09.2012
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО