Небо стелиться під ногами.
Небо бачить все ж більше нас.
Небо стелиться, гоїть рани
Ті які з часом руйнує час.
Небо б'ється з життям у водах,
Бродить з сонцем між гір, між віт.
Небо сяє в дівочих вродах
Тих, яких з злістю рунує світ.
Небо плаче дощем від болю
І малює натхненний рай.
Небо сипле Бога любов'ю
Потік щастя із краю в край.
Це є вище, не просто сфера,
Де так званий озону шар.
Ти відчуй це, бо ти людина!
Поки страху ти не пізнав...
Ти відчуй це! ... бо так нам мало
Дано життя щоб сумувать.
Джерела істини і правди
Розділим людям
...які сплять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362924
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.09.2012
автор: Галина Кудринська