Ці каплі грають в унісон,
З тілами нашими плетуться.
Давно забутий баритон
З сопрано в небо віддаються.
А ми віддалися воді,
Віддались бризгам невгамовним.
Це інтермецо для душі,
Коли на небі місяць повний.
Знов тиха віддана зоря,
Піски холонуть, вечоріє...
Це інтермецо для життя!
На хвилях ніжність наша тліє.
Від вальсу крутиться Земля.
Одної долі, все ж одної
І пісні кращої нема,
Аніж дует краси й любові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362449
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 06.09.2012
автор: Галина Кудринська