Мужиків тягне завжди на волю,
Коли вип’ють свої триста грам,
Така певно мужицька є доля,
Що мужчин завжди тягне до дам.
Тоді серце злітає мов сокіл,
І зникають в річках береги,
Хоч вже сивим розсіявся попіл,
Прагне доля чужої руки.
А, якщо пломеніюча дама,
Заховає свої почуття,
Перед носом закриється брама,
Ти вернешся у власне життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362389
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2012
автор: Віталій Назарук