Все ллється з єдиного
сонця.
Пускає до мене росу,
як своїх дітей, проміння.
відпускаю одним помахом
тих, хто боліли, хто
відчиняв двері,
кого хотілось зробити
Богом,хто їх зачиняв.
Просто провідник у
просторі.
Прозорі крила.
Боги вчать
спати коли не спав.
Сміятись після справ.
Хтось віддав більше,
ніж забрав.
З легкістю, танком,
простотою.
Входити в нові двері
зеленою ходою.
Перескакувати
каміння, шляхом
до гармоній.
Спокій пускає коріння.
Сила пульсує, гуде
і проходить крізь
руки.
Твориться світ, змовкають
вечірні перегуки. Звуки.
Молитва без слів.
Вірш без рядків. Ні хвилин,
ні років.
Сюди ніхто нікого не
вів.
Ти сам прийдеш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362194
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.09.2012
автор: Harmonika