Мово моя, соловейком оспівана в росах,
Мово моя, що зорею на травах бриниш,
Мово моя, що заплетена квіткою в косах,
Мово моя, ти по жилах нектаром біжиш.
Ти, ніби пісня, широкого Дикого поля,
Ти, ніби казка, поліських дрімучих лісів.
Ніжно сплелись в тобі щедрість козача і воля,
Мудрість народу, збережена сотні віків.
Як тебе, рідна, забути або не любити,
Ти молоком материнським у мене влилась,
Ти серед інших найкраща, тебе хочу чути,
В думах народних і в мужніх козацьких піснях.
То ж розцвітай в своїй хаті розкішно і вільно,
Як господиня - ганьбити не дай чужакам,
І серед інших звучи мелодійно, велично,
В стольному Києві,в селах, далеких містах.
© Copyright: Виктор Гала, 2012
Свидетельство о публикации №11209049937
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362049
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2012
автор: Віктор Гала