Чому так тяжко стало на душі, здається щастя поряд десь блукало
І грало переливами чуттів, а серце так надією палало.
Чому твій голос, не такий п’янкий, не радісний – холодний і байдужий,
Здається, що далеко зараз ми, а були близько – були близько дуже.
Я знав усе, що відчуваєш ти, тобою жив і дихав як шалений
Невже спокійно все сприймала ти? Ніяких почуттів нема до мене?
Не знаю, ти казала, що нехай - підкаже доля, як нам далі жити
Кого чекати, а кого і ні… Кому дзвонити, а кого любити.
Скажи чому мовчить Душа твоя, коли моя палає і страждає.
Невже та біль дана лише мені, мені самому – гіршого немає!
Терпіти, жити і у самоті, шукати сенс життя, його основи,
А хто підкаже – світлії Боги, Вони надія і моя опора.
Вони завжди мені допомагали, шукати стежку, що веде туди
Куди ніхто й нічим не долітає, там де мене завжди чекаєш ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361591
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2012
автор: Кумартун