Веселка в небі тільки по дощу…
Де взять в житті ту гаму кольорів веселих?
Мабуть, собі ніколи не прощу
Налитий зливою, а мною спитий келих.
Я думала – вдягнуся в семицвіт,
Мостом з’єднаю береги давно зарослі.
Та дощ за спите не поніс одвіт,
Він був пустун і, навіть зовсім…не дорослий.
Коли прийшла пора дощу дозріть ,
Холодним краплям, самій найсильнішій зливі –
Веселка умудрилася згоріть,
Яскравим полумя’м , так гордо і красиво…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361129
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2012
автор: Тамара Васильєва