Тобто навіки …

Ось  так  почалося,  ось  так  все  закінчиться,
Вокзали  фаст-фуди  усе  пере  лічиться,  
Нехватка  часу,  постійні  сварки,
У  чашці  занадто  багато  заварки,
Несвіжі  продукти,  заплющені  очі,
Забагато  алкоголю  посеред  ночі,
Унітази,  серветки,  вода  із  під  крана,
Відкрита  у  боці  глибока  рана,
Нехватка  тебе,  нехватка  повітря,
Без  тебе  немає  теплого  вітру,  
Не  те  щоб  вітру,  а  навіть  і  сонця,
І  яблук  пожовклих,  хоча  уже  осінь  ...
А  листя  впаде  на  розрихлену  землю,
Я  й  далі  втикаю  в  потріскану  стелю,
В  розбиті  вікна,  в  розтрощені  двері,
А  серце  кричить  йди  кретин  до  неї  ...
Напевно  багато  один  мандрував,
Накупив  книжок  та  їх  не  читав,
Живучи  без  тебе  набрався  пороків,
Лікував  хвороби  горілкою  з  соком,
І  тому  мені  без  тебе  погано,
Тобто  ввечері,  тобто  рано,
Тобто  завжди,  тобто  навіки,
Ти  моя  радість,  ти  мої  ліки  ...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360947
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.08.2012
автор: Віктор Непомнящий