і нічого більш не треба…

Щоночі  бачу  постать  у  тумані,
До  серця  віжками  припну  думки  я  рвані.
На  клапті  пошматовані  тугою,
Коханням  треба  склеїть  нам  удвох  з  тобою.
Думки…Як  в  душу  досвіток  приходить,
А  потім  ще  й  вітрами  ніжно  присолодить,
І  квітів  аромат  пришле  від  тебе,
Вдихну  я  радо  і  нічого  більш  не  треба…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360946
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.08.2012
автор: Тамара Васильєва