Так безпощадно падали каштани…
Осінній дощ. А вітер аж сивів…
Кололись. І блищали свіжі рани
дозрілих болем неболючих швів.
Так неминучий час колись приходить
В коханні, у житті чи боротьбі.
І відчуваємо ми зрілий подих
ДОЛІ - випробування шле судьбі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360883
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.08.2012
автор: Тамара Васильєва