У морок знов день білий вгруз,
Слова любові впали тінню
На сонця диск, на вигин вуст,
І затулили зір прозрінню,
В якім, ще вчора зрячі ми,
Розбили всі орієнтири,
Аж так, що в серці біль щемить,
Мов хтось з грудей то серце вирвав...
І неба тло, і сяйво зір
Ураз, здається, потемніло,
Коли душа пішла за тілом
Усім табу наперекір.
Мовчи, мовчи, бо з віч вогонь
Є більш промовистим, ніж слово!
Торкаюсь пальцями до скронь
Твоїх безмовно...
Не вір, не вір, не вір словам!
Бо серце манить у тенета.
Згоріла прим'ята трава...
Любове, де ти???
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360755
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2012
автор: валькірія