У досконалості
нема межі…
До неї ген далеко,
як соняху до сонця…
На порі
дрібне насіння,
кинуте у спеку
у лоно ґрунту…
Ясне угорі
високе небо,
нидіє тривога -
сіяч не спить
чатує на момент
посіву сходів…
Тільки, воля Бога -
послати дощ
чи випалити вщент…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360479
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.08.2012
автор: Адель Станіславська