Старий коняка тягне дряхлий віз,
Підкови на копитах позлітали,
Колись йому дали ім’я – «Маркіз»,
І він його носив тоді по праву.
Його сідлали по житті й не раз,
Він танцював, як на балу маркіз,
В галоп в той час зірватись міг ураз,
Був молодий і жив тоді без сліз.
А нині мухи кляті п’ють сльозу,
Вже сприт не той і сили вже не ті
І ноги не біжать, а ледь повзуть,
Як швидко все міняється в житті.
Та він трудяга ще із юних літ,
Хоч сил все менше, нині з року в рік,
Часто йому уже не милий світ,
«Маркіз» тепер свій доживає вік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360387
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.08.2012
автор: Віталій Назарук