Все заснуло, дивився повсюди лиш явір,
як пробуджує вітер невидимі сили.
Ніч як пастка, туману прихований ятір.
Темний обрис крислатий, химерні вітрила.
Може шум цей пташок серед ночі востаннє
і не будуть тремтіти уже на гілках.
Десь з’являлись Нічниці-осінні вагання,
мов шукають слова, та не в тих словниках.
Та проникливо, ніч вся осяде додолу,
і осиплеться листям, розтане в душі.
Хоч затягує вітер елегію кволу,
ця дрімота і настрій сьогодні чужі.
2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360365
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.08.2012
автор: Андрій Гагін