Мала для двох земля,
І небо бліде зовсім.
І тиша заплела
У довгі коси осінь.
На возі вітер спав
Прикрившись візерунком.
Ти некохав.Чи вдав?
Не під твоїм цілунком
Заплющу очі я,
І осінь почекаю.
Ще вчора я твоя.
А завтра?Я не знаю.
Мала для двох земля.
Так тиша гомоніла.
Я осінь заплела,
Бо осінь захотіла.
У полі вітер спав
Прикрившись старим листям.
Ти некохав.Чи вдав?
А я старим намистом
Прикрашу почуття,
Щоб ти зумів кохати.
Залишусь я одна,
Та лиш тобі не знати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359902
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.08.2012
автор: Відочка Вансель