Відчувати поруч
Тебе
і плетиво доріг,
щасливості, думок,
турбот, потоків,
сосен, гір.
Відчувати твої руки
по сОбі.
Стає не по собі.
Я - Глина,
а не Вогонь.
По солонь*
цілуєш і пестиш,
Входиш
і дозволяєш літати.
Що ще сказати?
Мої Карпати -
твої!
Просто,
Я вклоняюсь Тобі,
Наче глина в вогні
Вклоняється Вічності.
* По солонь - за рухом Сонця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359278
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.08.2012
автор: LaLoba