Заокруглився світ.
Комета не впАде.
Я зчитую далі
Змінні лінії на руці.
Спогади віку
в одній ріці.
Правда - в молоці
і в генетичному коді
В тобі, в мені,
при Роді...
Ми бачення родим
одним дотиком уст.
Я повернУсь
з останньої подорожі
приворожена.
Сторожко
мої очі блукають
виходячи за
і шукаючи тебе.
Впізнаю
і знов падаю.
Згадую
Образи, бачення...
І не має вже значення
Час, місце, люди.
Інакше не буде!
Ніколи не буде.
Від того
трохи сумно,
але...
Комета не впАде!
Приведу все до лАду -
думки, уяву і сни.
Дощ рясний
Зернами душу засіє.
ТИ вмієш
сказати мені
про... Усе..
Німію.
Несе!
Вже обох,
по-черзі,
разОм,
В Сонцевирі клубком
тіла і душі.
Змінитися мушу?
З місця не зрушить
Стихія.
Зумію
Себе-Тебе
провести,
привідкрити,
Сонцем залити,
Дітей народити,
Розчинитись...
І вдарити
в бубен
У новому Світі!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359276
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.08.2012
автор: LaLoba