На вістрях часу поринаємо в минуле,
Під руки з ним ідем в майбутнє залюбки.
Сьогодні зовсім ми про нього не забули,
Розставили кругом свої густі сітки.
Зловили щастя мить і серце вже у небі,
А потім знову, ще…а може без кінця…
З миттєвостей таких життя складати треба,
Не вернеться назад до нас хвилина ця.
Нам би зерна у руки – настрій нікудишній
Засіять цілий лан чи клапоть хоч собі.
Як результат – до столу короваї пишні,
А час немов вода у річці голубій…
Хвилини вирішать і миті, як потрібно,
Ми не відчуєм ні початку, ні кінця.
Спокійно йдіть і стрілка не покаже хибно,
Поставить все і вчасно на свої місця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358916
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2012
автор: Тамара Васильєва