Я не тут і не там, і не знаю я де…
Чи по львівській бруківці вже згадка іде,
Чи вокзали, перони і стукіт коліс
Мене знову у спогади потяг поніс…
Чую, порох злежався там сотнями літ,
Передзвони у храмах, чи в серці?.. Ця мить…
Обнімає і шиє…навиворіт шви.
Там, на вежі, вогні нам безсоння несли.
Смакували ми каву, а був ще коньяк.
Львівський дощ, як осінній, і кожен просяк.
Сурми грали годину, благаючи час,
Зупинись, зачепись за бруківку, для нас...
Невблаганні ні дні, ні години - зійшли,
Як на площі герої у бронзі. Плащі
Гріли тіло, в розлуці холола душа.
Влучний постріл зігрів і думки спокушав
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358790
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.08.2012
автор: Тамара Васильєва