А листопад стоїть в журбі осінній
І листя-сльози падають до ніг.
Ще теплий промінь пригорнув калину -
То він її від холоду зберіг.
В обіймах сонної перестороги,
Я відчуваю серцем - поруч ти,
Засмучено лежать наші дороги,
Де тліють нами спалені мости.
Спалено мости між нами назавжди,
Попіл забуття Борей змітає:
Куди тепер тобі, мені - куди?
Не знаю я, і ти, мабуть, не знаєш!
Осів туман холодною журбою,
Тепла не повернути нам назад,
Волає серце, плаче за тобою:
- У всьому винен місяць листопад!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356742
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.08.2012
автор: Віталій Поплавський