Старі книжки пахнуть засохлими квітами,
Терпкою кавою чи, може, солодким чаєм,
З такими книжками, пилом роками вкритими,
Ночі проносяться так, що не помічаєм.
Сторінок - частинок історії давньої -
Торкалися пальці схвильовані чи холодні.
Вони не свіжіють, пожовклі, місцями знебарвлені,
Шурхочуть у тиші, повні спогадів чиїхось безодней.
Над ними сміялись не раз чи сльозами кропили букви,
Над ними задумливо дивилися вдалечінь,
Дивились в минуле чи ж думали про майбутнє.
Над ними - життя не одного й не двох поколінь.
Над ними - сум і рішення, що змінити
Усе б могли або не могли.
Старі книжки пахнуть засохлими квітами.
Старі книжки - це маленькі вікна душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356509
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.08.2012
автор: Марина Смагіна