Сум торкнувся струн бандури.
Душ торкнувся сум.
Дума в повені зажури
виткала сльозу.
Покотили хвилі дужі
в душі жар жалю.
Чом нас досі доля душить
в рідному краю?
Чом же так ми не злюбили
волю нашую?
Мабуть, мало окропили
кров’ю вражою.
Годі плакатись на долю,
годі ойкати.
У собі гартуймо волю.
Щезнуть хай кати.
Рідний край нехай шанують
благородії.
Там, де злагода панує,
там – добродії.
Нам судилось прокладати
до сердець мости.
Впертих легінів завзятих
гартувать, вести.
Бандуристе молоденький,
ти ж бо маєш дар.
Щоб жила Вкраїна-ненька
і радів Кобзар,
щоб його слова пророчі
досягли мети –
очищай незрячим очі,
думами світи!
1999
Олександр ПЕЧОРА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356507
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.08.2012
автор: Олександр ПЕЧОРА