Під голим небом сутінки докурювали вечір,
артеріальні, під акорди диму, кровотечі,
пульсуючим струмЕном витікали з дна.
І день блукав у часопросторі планетнім,
маршрутом, складеним віками, на планшеті,
розкутував заокеанські пеленА.
Бентежила відверта голизна невбране небо,
А вічно звабна юнка - нічка-Геба,
модифікації вливала до вина.
За днем і вечір слід губив у хронотопі,
так і життя - скельцЕм в калейдоскопі,
у візуальностях мінливо промина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356442
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.08.2012
автор: Гаоль Лостяр