Коли не хочеться навіть шоколаду
І тебе вперто не відпускають думки.
Коли ніяк не можеш життя привести до ладу
І пишеш нікому не потрібні рядки.
Коли просиш спасіння у неба і хочеш втекти,
Коли палко бажаєш дорогу до щастя знайти,
Тоді починаєш розуміти, що ніколи не навчишся ділити ваші світи
І казати не "ми", а деперсивні "я" і "ти".
Коли потроху звикаєш до пустоти
І більше не скаржишся на те, що і так не зміниш,
Коли навіть не відчуваєш світу темноти
І не читаєш життєрадісних віршів, бо не оціниш,
Коли втрачаєш рими і душі частинки,
Коли не сваришся з музою, бо її в тебе просто нема,
Коли не відходиш від його улюбленої зупинки
І віддаєш перевагу гордому "сама",
Тоді починаєш усвідомлювати, що так і не відпустила те,
З чим необачно гралася, наче з сірниками.
І розумієш, що стало ще гірше, проте
Тепер маєш сценарій нової драми.
Коли не шукаєш нових пісень,
Бо ще багато недослуханих старих,
Коли не з посмішкою зустрічаєш новий день
І радієш, що вночі світ хоч трохи затих,
Тоді починаєш розуміти, що краще піти.
Отак безкомпромісно і без церемоній.
Тоді більше не хочеш щось нове знайти,
Лиш мрієш вдосталь наслухатись дощу симфоній.
Коли всі дороги все одно приводять до того,
Хто найдужче потрібен і кого цінуєш,
Коли цілком байдуже до інтриг світу чужого,
А ти це навіть тепер не маскуєш,
Тоді починаєш розуміти прості речі
І бачити світ гостріше і чіткіше,
Тоді не здається жалюгідним варіант втечі.
Просто так буде краще і щасливіше.
Коли з усіх сил намагаєшся дихати, а все одно щось душить
І ледве-ледве вимовляєш чужі імена.
Коли розумієш, що дощ не топить, а спека любов не сушить,
А між тобою і світом давно стіна,
Тоді кажеш, що краще осінь.
Хай вона холодна всім і дощова.
Просто літо тебе не розуміє. Зовсім.
А осінь інша. І їй не потрібні слова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355811
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2012
автор: Fairytale