Ми сподіваємось, що будемо ще жить,
Все ждемо вихідних, або відпустки влітку,
У святки можемо тихенько ворожить,
З клубка свого життя крутить тоненьку нитку.
Ріка життя несе через глибини вбрід,
Спускаємось униз чи сходимо угору.
На жаль цей шлях не можна повернуть в обхід,
Сприймай як аксіому дійсність цю сувору.
Хіба то краще, як життя ні в сих, ні в тих,
Його не потім, а тепер любити треба.
Життєва істина простіша із простих –
Іде для щастя зараз час, бо є потреба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355756
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2012
автор: Тамара Васильєва