Щодня вертаюсь у реальність....
Щодня заглиблююсь у сни....
Причина сумніву – глобальність....
Присутність зниклої весни....
Душа зневірена в полоні,
Нема ні темряви... ні світла...
Зів’яли без тепла долоні...
До гри без правил я вже звикла…
А нам здавалось, що пройде,
Забудем доторки гарячі...
Зима у літо перейде...
І сонце за дощем заплаче...
Гарячі сльози... шепіт неба...
Це все, про що я розкажу...
Мій фоліант лише для тебе...
Його у снах своїх пишу...
Мольберт накритий полотном...
Заглянув місяць до комори....
Тут все забризкане вином,
З інгредієнтами мінору....
Підлога біла, наче сніг...
Від холоду вже не заснути…
Гарячий струм по венах біг,
Що б у реальність повернути.
Мій біль у серці знову стих..
Замерзло тіло…Серце – лід!
Танцює тінь від губ твоїх,
Зникає долі темний слід…
Щодня вертаюсь у реальність...
Щодня заглиблююсь у сни....
Я перетворююсь в глобальність...
У подих зниклої весни....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355613
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2012
автор: Sukhovilova