Ішов  якось  дід  Макар,
А  на  зустріч  Марта.
Опустила  носа  вниз  -
Нічого  не  варта.
                Ой,  Бабусенько  моя,
                Любов  колишня,  Марто!
                Опускати  носа  вниз
                Їй  Богу  не  варто  .
Скільки  то  того  життя?
Так  як  разок  плюнуть,
Так  хочеться  мені  з  тобою
По    чарочці  клюнуть.
                Давай  зайдемо  у  шинок
                Забуде  про  старість,
                Поговорим  про  любов
                Як  колись  кохались.
Зайшли  ,  клюнули  по  чарці
Дід  не  угаває,
Підморгує  до  шинкарки
І  другу  замовляє.
              А  за  другою  і  третю
              Й  так  понабирались,
              Давай  згадувать  гріхи
              Як  колись  кохались.
Згадували  все  колишнє
Про  старе  кохання,
Як  на  призьбі  під  хатою
Кохались  до  рання.
            А  пригадай  но  ,  ще  одне
            Як  в  полі  косила,
            Марта  Макару  рукою
            Рота  затулила.
Макар  руку  відкидає,
Витирає  соплі,
А  забула  ,  мо  склерозна  ,
О  тії  коноплі?
              Що  росли  там  на  городі
              У  баби  Явдохи,
              Марта  скоса  поглядає,
              Щось  сердиться  трохи.
Після  якось  сон  під  крався
І  по  засинили.
Бо  втомились,  згадуючи
Вже  сили  не  мали.
                І  приснилось  Макару
                І  старенькій  Марті,
                Що  вони  ,  ще  ого-го!
                І  ще  на  щось  варті.
Хропли  ,  хропли  ,  ще  й  з  під  свистом
Старенькі  небоже
Макар  перд....      на  весь  бар  
Марта  за  ним  то  же.
                За  столиком  гурт    людей
                Засміялись  гучно.
                Старий  Макар  ,  аж  проснувся
                І  стало  не  зручно.
Але  ось  прийшла  шинкарка
Й  бабу  розбудила,
І  поплентались  до  хати
Бо  вже  вечоріло.
                По  дорозі  ідучи,
                В  голос  розмовляли,
                Тихо  внуки  йшли  за  ними
                  Та  все  підслухали.
-Ох,  Марточко  ,  ти  моя
-Ти  була  ,  як  вишня,
-А  тепер  то  так  змінилась
-Якась  стала  смішна.
                -  Ой  ,дідусю,  Макарику,
                -  Годі  кепкувати
                -  А  ,  я  думала  про  тебе
              -  Йде  смерть  мене  брати.
-Такий  лисий  і  худий,
-Як  тая  жердина.
-Ноги  зовсім  калачем  ,
-І  зігнута  спина.
                    Але  іншую  розмову
                    Не  сказать  ні  кому,
                    Бо  йшли  внуки  й  Макара
                    Й  повели  додому
Взяли  внуки  бабу  Марту,
Підтягли  спідницю,
Двері  в  хату  відчинили,
  Завели  в  світлицю.
                О  така  то  ,люди  добрі  ,
                Казка  про  сивеньких,
                З  кого  б  тільки  не  посміятись,
                Як  не  із  стареньких.
О  така  то  була  згадка,
Про  колишнюю  любов,
Чи  доведеться  цим  стареньким,
Ще  хоч  раз  зустрітись  знов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355252
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 04.08.2012
автор: Анастасія Верес