Зламали мрію. Тремтять руки.
Думки рояться в голові.
Дратують всі побічні звуки.
Пускаю кільця. Димові.
Забути хочу все, що бýло.
Ні, не насправді, лиш в мені.
Підставити б до скроні дуло,
Щоби не жить в своїй брехні,
У тому світі, що створила
З ілюзії не мого сну,
В якому я себе дурила
Й не чула смаку полинý.
Зламали мрію. Гірко. Тісно.
Сльоза стікає по щоці.
А доля якось ненавмисно
Перекриває манівці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355083
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.08.2012
автор: Тетяна Мерега