Обіймаючи ясена
на другому валі
ловиш Всесвіту
Спокійні кружала.
Серцем своїм
Вогонь віддавала,
у танці кружляла,
себе визволяла
від Себе.
Від погляду в небо
Тіло терпне,
бо небо - внизу,
Потопає в воді,
Як тоді,
коли нас не було.
Коли дикі вихри енергій
Жили самі по собі.
Трава росте на голові
ОбручАми-вінками.
Зазирнути до
Великої Мами
під полУ -
Там
з Нічого
Дана сіє і жне
Наші дні
і вгорУ
пАде вода,
щоб зійтися з Вогнем.
пом"янем
Те, що відбУло,
відійшло, пережИло...
Як натягнуті жили
сітка небачених бачень.
попереду стільки побачень,
дивних зустрічей і пробачень.
Ще іти і іти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354164
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.07.2012
автор: LaLoba