Мій день роздертий на шматки,
А з ним – я долю роздираю..
Зберу усі слова в рядки,
А потім знову розкидаю!
Тебе я в морі потопила,
Тепер ти – соляний макет.
Макет я полотном накрила,
І вберегла від хвиль – вендет.
Париж. У мареві вогні.
Дощем покрився сірий шлях,
Малюю біль на полотні,
В яскравих, світлих кольорах.
Малюю спогади бентежні,
Усе, з чим прокидаюсь нині.
І ночі пристрасні, безмежні,
І небеса відверто – сині…
А ти все спиш під полотном,
Букет конвалій висихає…
Я тут, я поруч, за вікном..
Розлука в очі заглядає..
Ти чуєш стукіт каблуків?
Пора мені. Я прокидаюсь!
Під полотном сльозу пролив,
Я до тепер за неї каюсь…
Мій день роздертий на шматки,
А з ним я долю роздираю…
Під полотном шумлять рядки,
Та я вже їх не прочитаю…
..................................................порожнеча...................
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353781
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2012
автор: Sukhovilova