Як же я просинатися хочу
У гарячих обіймах твоїх.
І вдивлятися в очі навпроти,
І читати несказане в них…
Вдень за руки іти вдвох з тобою.
Зліва - поле, а справа – стерня.
Ну, а прямо – дорога з грозою,
Небезпечно іти навмання.
Як же хочеться вдвох засинати
І тремтіти від дотику рук.
І щоб зранку нагримала мати,
Що життя вже вирує навкруг.
Та одна просинаюся зрання
Несміливо ступаючи крок.
Сон чи марево?.. Ні – це бажання,
Бути вдвох – запізнілий урок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353750
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2012
автор: Тамара Васильєва