У відлунні минулих трагедій шукаю підказки,
На вчорашніх снігах - слід , котрий приведе до межі,
Де любов все простить, де так легко ходити без маски,
Де в театрі тіней я не гратиму ролі чужі.
У відлунні жалів ще лишилася крихітка світла,
Що розтопить в душі лід моїх споконвічних зневір.
Може, знов віднайду я того, хто мене воскресити
До життя знов зуміє і серцем промовить «Повір!».
У відлунні дощів відшуковую те, що зосталось
Від сердечних розп'ять на хрестах розставання і зрад.
Закарбую ЛЮБОВ я навіки на долі скрижалях,
Йду на сяйво зорі і уже не повернусь назад!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353519
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.07.2012
автор: валькірія