Своїх небес лишилось небагато,
Малюнки брата і ще двійко див,
Знесилений і сонний погляд тата
На те як жив його лиш син і як творив.
Своїх небес у нас не відбереш,
Як на війні прошиті темні стіни,
Та дякувать батькам – душа навстеж,
А значить радість в гості - точно нині.
Своїх небес у нас ще зовсім трохи,
Як латками закрили хмари світ,
Я відіп’ю із келиха тривоги,
І вирушу у новий свій похід…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353369
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.07.2012
автор: Мирослав Гончарук-Хомин