Ви не кривіть тієї душі,
Що невпинно благає пошани!
Ви не втратьте тієї межі,
Де потрібно триматись панами!
Ми ж насправді є просто людьми,
Лиш звання це втрачаєм з роками,
Гордо звемося з вами «пани»
Та немає добра поміж нами.
Ви ж шануєте завжди себе,
Вас не скривдиш ніяк , не образиш,
Бо, хіба розумніших знайдеш,
А чи щось доведеш, чи докажеш?
Це є добре, що всі ми пани,
Тільки панство не в цьому, повірте.
Перш за все залишаймось людьми,
Це достойніше буде й не гірше.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353097
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.07.2012
автор: Інна Пінна