сонечко, не стій до вікна потилицею -
небо вчора десь застудилося,
на нім зісподу виросли губи,
чхне, у спинку тебе потицяє,
і от – тобі співають на криласі…
сонечко, навіть небо приходить
в подобі інкуба.
миленька, за тюлем щебече тенором
безробітний янгол з одним крилом
(він сьогодні такий кароокий).
та розвішені вуха поганими генами
не виправдовують -
твоє ДНК саме нажило…
миленька, не обманюйся під караоке.
котику, душу як лити – то з глечика
за вікно, забувши шторних наук ази.
доки спокій розпатланий і роззутий,
уважно в тебе на плечиках
хтось малює обра́зи,
хтось – о́брази,
хтось – образи́…
котику, озирнешся – не переплутай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352958
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.07.2012
автор: SinusoЇda