На оболоні паслись коні...
А світ, здійнявшись на диби,
Здригався від страшних агоній
Індустріальної доби.
В спресованих святах і буднях
Летіла, як з нівідкіля,
У прораховане майбутнє
Заасфальтована Земля.
Ховались почуття фальшиві
У словоблудді без кінця,
А вірус вдади і наживи
Вражав і душі, і серця.
На оболоні паслись коні
Серед некошених отав...
Займався новий день поволі...
Світ прокидавсь.
Мо' прозрівав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352916
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.07.2012
автор: alfa