Від роботи трудівник,
Мов зів'яв і сохне.
Ледар працювать не звик,
Вип'є і не охне.
Ще не світ і не зоря -
Трудівник вже косить,
Той із пляшки вихиля і
Другуї просить.
Трудівник вже покосив
Не одне травище,
І щоб дощ не промочив,
Виніс на горище.
Ледар всядеться на пень,
Щось не йде робота,
Понеділок - важкий день,
Свято, бо субота.
Від робіт трудівника
Морщились мозолі,
Той вершечки позбива,
Валяється долі.
Ось і осінь надійшла,
В ледаря турбота:
Плаче сіно в копичках -
Почалась робота.
Він до двору настягав
Лиш одне травище,
Накривав, не накривав
Ну, а дощ все хлище.
Сім корів в трудівника-
І усі у тілі.
Повні ріки молока,
Як колись в артілі.
А в п'янички лиш одна,
Та й та животіє.
Він не зна, чия ж вина
І чому хворіє ?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352839
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.07.2012
автор: Анатолій Сулим