Ми задивляємось на мудру Роксолану
Дочку народу, що потрапив в гніт.
Орда його насильно підкоряла,
Та встояв він, бо Бог його беріг.
В полоні вижити непросто.
У бранки віра і тверді знання.
Підступні плани наймитів облуди
Святим Писанням викрити змогла.
Дочка священника про Бога знала
І Слово Боже в серці берегла.
Не людськими байками жила –
Все, що Ісус навчав, в життя несла.
Коли підступні наймити – вельможі
Султану готували смерть,
Спирались на традиції Корану,
Що ніби то не в силах їх змінить…
- Султанші до походу йти негоже,
Бо успіх їх у всьому обмине.
Прикмета зла, бо жінка не поможе,
А лицарі загублять честь -.
Цариця запитала наймудріших:
Чи від Аллаха ці традиції ідуть?
Коли ж їй відповіли, що це людське,
Нараз підступність виявилась тут.
Коли людина спромоглась на зміни,
То інша здатна відмінить.
Традиції – то витівки лукаві,
Не можуть правду боронить!
Колись Ісус урок дав фарисеям,
Тим хто Закони Божі замінив.
Ці люди все тлумачили на зраду,
Народ пряму дорогу загубив!
Сьогодні ми в полоні віровчення,
Що на традиціях вгрунтовує знання.
Біблійну правду міфом підмінили,
Нема страху, поваги до Творця!
Яка убогість, вірять Миколаю,
До нього і молебні і листи….
Що їм до настанов від Сина,
Щоб «Отче наш» у серці зберегти.
Немов всевладні, в пишноту обрядів
Вкладають всі свої знання.
Все показне, немов актори,
Нещирі, завчені слова.
Священники від Біблії далекі.
Що можуть люди скористати з них…
Хіба що таксу на пусті відправи,
Бо лиш мамона тішить їх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352717
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.07.2012
автор: А.Б.В.Гість