Ножиці порізані на папір,
хребти порослі волоссям
восьми,
закриті на кубічні значення,
п’яними вітрами системи
нескінченності,
глухо.
Глухо й солоно в горлянках восьми.
Сонце не світить на ділянках їх ув’язнень,
небо не таке вже й яскраве,
а найшвидший здогад
про кросворди свободи чорний.
Темні екліпсові окуляри на кожному з них,
їхні хребти заросли океаном бетонним.
Це вбивче братство восьми,
що не вибрались з крові очищеними,
Всі священники вимерли,
Всі молитви затерті здохлими від чуми тваринами.
Вся земля під їх ногами кипить і
їм не потрапити у газети,
їм не понасолоджуватись ліками й лікарнями,
тихі у своїй голові,
глухі у свої німоті,
закриті на віки вічні ,
бо навіщо їм бунтувати,
навіщо їм бути *уйовими бунтарями
Амінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352713
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.07.2012
автор: ImmortalPsycho