Сповістила криком її мама,
Що на світ родилася дитина,
І відкрилася життєва брама
Дівчині з зеленими очима…
І назвали іменем княгині,
Долю закладали величаву,
В божі руки Ольги, берегині,
Віддали дитину золотаву…
Їй пророчили життя цікаве,
Ольга (Хельга) – це свята людина…
А насправді доля неласкава
Увірвалась в душу до дитини…
Вдумлива, серйозна, не примхлива
Гірко плакала від слів образи,
І пробачення завжди просила,
Витираючи сльозинки-стрази…
Вчилася у школі на відмінно,
З друзями себе вела спокійно,
Всі доручення батьків сумлінно
Кожен день робила енергійно…
Після школи вчилася у вузі,
Іноземні мови підкоряла,
Тут з‘явились в неї щирі друзі,
Їм свої святині довіряла…
Як і всі, закохувалась часто -
Жодне не закінчилось заміжжям,
Мабуть, її власна птаха щастя
Загубилась десь на роздоріжжі…
У житті не мала слави й лаврів,
Важко їй давалися вершини,
Всі здобутки - в пащу «мінотавру»,
А собі - лише кущі шипшини…
Для людей була, як Консуело -
словом милосердним всіх втішала,
А для кривдників була Гастелло –
Їм ніколи кривду не прощала…
Ось уже пора для жнив настала,
Запросила на обжинки друзів,
Знов згадала тих, кого не стало,
І поринула у світ ілюзій…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352587
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 24.07.2012
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО