Сьогодні поминальний день!
Я віднеслА на цвинтар мрію!
Я не співатиму пісень,
Комусь віддам свою Надію!
Чергова мрія - знов омана,
Чужого більше не візьму!
Із сліз натягнута мембрана,
Бринить у цвинтарську пітьму!
Чому така до мене милість?
Втрачаю мрію непомітно...
За нею поспіша сміливість,
Ховаю ,мов панів,елітно!
А цвинтар жадібний, без дна!
Ковтає мрії без жалю!
Тепер з'явилась ще одна,
- "Достойно поховай! Молю!"
Я знаю, вірю, ти - жорстокий!
Ти цвинтар! і на цьому Крапка!
Ти мов лахмітник зизоокий,
А мрія - висохла канапка!
Скоштуй...тобі це по зубах,
Канапка з смаком праху й ртуті,
Читай уважно по губах
Слова, ніким ще непочуті!
Читай, хай мрія прошепоче
ПРо звуки пісні і романсу,
Хай розповість про те, що хоче,
Такого вже не буде шансу!
-"Ну що? говорить щось чи ні?"
Вже Ні!...Не дАрма поховала!
Гниє на цвинтарі, в землі,
Я мрію цю Землі віддала!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352447
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.07.2012
автор: Sukhovilova