Мені всміхались небеса,
І напували спраглу душу.
Так, я щасливою була,
Як море, що цілує сушу.
Заглянувши у неба синь,
Здалось мені, що я пір"їна.
Манило, кликало воно...
Відчула, як до нього лину.
Легенький трепет охопив,
Відчула злету насолоду.
Мені б тоді про все забуть,
І пити, пити ту свободу.
Нараз збудившись з того сну,
Знову вернулась у реальність.
Де в небо ніколи глядіть,
Яке ще небо? Це така банальність...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351312
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.07.2012
автор: Ніжність - Віталія Савченко