Заспіви
Пісня перша
Червоним по чорному
дозріли троянди
Вином як чар-зіллям
догорає нудьга
Зринає і падає
перестигла як анди
На паморозь вікон
зима і кульга
На сонних дорогах
на вицвілих вулицях
Вином і багном
поливає бескидь
Старі і нові
хмарочоси роздулися
З колючих стьожок
і застигли на мить
І де вона в бога
зринає із комина
Вином і чарзіллям
Назріли серця
І кожен у натовп
непевними комами
Ведуть на хрести
чи живі чи мерця
Стріляюуть шибку
надранивши кактуси
Колише непевна
колише надрань
Біжить магістраль
неримовані фактуси
І сита між вікон
заквилить герань
На сонних дорогах
на спечених вулицях
Вином і багном
набухають серця
Ведуть на хрести
хмарочоси роздулися
Як стиглі легені
старого курця
І морок між вікна
зима і кульго вище
В якій з підошов
зачаїлася рвань
Виковзують стріхи
сполохані совища
Колише непевна
колише надрань…
Пісня друга
Як стемніє за вікнами чорних собак
Під порогом натишкає ніч
Заведе нас вина у чужацький кабак
І посадить усіх пліч-о-пліч
Не малюй нам над стріхами кам»яний хрест
Не жалій мені доле вина
Той кого тут нема він не зрадник не пес
Не господь той кого тут нема
І прокаже молитву апостол андрій
І запалить дешевий тютюн
Знаю слово війна він казав не убий
Знав жінок та не бачив фортун
І коли вже не сила пройду за поріг
І тихенько піду край води
Не кидай в мене камінь з сусідніх доріг
Не лякайся моєї ходи
Бо над нашими стелями безліч світів
Шлях чумацький блуди не блуди
Не в»яжи мене доле де я не хотів
Доки Він ще веде край води…
Пісня третя
…Ще буде яблук, Єво, ще згорить гомора,
Іди додому бо холоне чай!
В кишені радіо, зриває голос бора,
Останні» йде в депо нічний трамвай.
…А потім раптом стиха стане осінь
І жовкне київ, схожий на Едем.
А під порогом, наче знову в гості,
Кричать ключі, хриплять ключі, непевний щем…
Беру таксі бо вже палають вежі!
Чому так рано сонний Метроград?
Ламає злива залишки мережі, -
І не почути ні прокльонів - ні порад,
Ще буде яблук… он знайома арка
Між тисячі подібних брам
Де світ - примарно схований в цигарку
Між кілометрів куцих телеграм.
Пісня четверта
В чужих під»їздах, де сині стіни,
Кого Брат-Київ назве ще братиком?
Надрані - дикі пожежні піни,
Невже порве, бо не вміє гратися…
А день іде-біжить-надривається!
Сто хвиль ефем – залоскоче радіо..
Зима іде – і зима не кається,
В світах де сніжно, в дротах що з радію.
Ще кави чорної, светри сірої,
Між синіх стін, як на підглядини…
І хочу крикнути, Брате, вірую!
І хоху крикнути, Брате, радую!
А день іде-біжить-надривається,
І сонце, мить, і зуміє впасти!
Зима іде – і зима не кається
Між темно-синіх під»їздів-пасток.
Пісня п»ята
Не дайся під ноги
ми прокляті снігом
А поруч щомиті
тремтіли світи
І час не спинити
за зрізаний ніготь
Порвуть чорний чобіт
скажені коти
На стіл вивертає нам
торба пів хліба
Ні крихти не сміє
второпати тиш
І кожен півмісяць
надкушена скиба
І кожна зозуля мовчить
а то лиш
І темінь не темінь
а краплі із крана
Ще трошечки мить
І наллє океан
У синіх під"їздах
свята княже Анна
Та ви їй не Бог
і тим-паче не пан
А час всемогутній
зима йде у двері
Сивіє вогонь
не нагрієш руки
І пахнуть підземками
наші вечері
Тремтить від Матвія
тремтить від Луки
Бери нас за пальці
кусай наші діри
В підошвах поки
шепотітиме ніч
Свята княже Анна
вам більше не вірить
Край синіх і сірих
замерзлих узбіч
А час не купити
за зрізаний ніготь
Сніжить чорно-білий
старенький екран
На стольний на Київ
вибурхує снігом
Із рваних чобіт….
незагоєних ран!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351127
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.07.2012
автор: aja