Моя синиця уміє літати немов журавель…
Часто нагадує граблі, котрі так і тягнуться в руки.
Янголи інколи рвуться від нас до побілених стель.
Ледве нашіптують щось про красивих онуків.
Моя синиця так любить великі чашки.
Світло сміється, і любить мені щебетати.
Янголи люблять кидати в сміттєві мішки
Зайвий непотріб. Все те, що не треба тримати.
Моя синиця так схожа на мій ідеал.
Часто нагадує простір в якому літає.
Врешті, на плечах, у серці, або ж серед хмар.
Янголи з нами…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350485
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.07.2012
автор: Анна Помаранська